Кістозні утворення верхньощелепних пазух носа є поширеним явищем і зустрічаються у багатьох людей (приблизно у 10% населення). Вони бувають ретенційними або комбінованими. 
Ретенційні кісти цілком походять зі слизової оболонки, їх може бути кілька в однієї людини. Вони виникають унаслідок обструкції невеликих проток слизових залоз. В основному вони не заподіюють пацієнтам значного дискомфорту і звертають на себе увагу, тільки якщо перевищують розміри понад 20 мм і заважають нормальному проведенню повітря і навколо них накопичується слиз. Крім того, ретенційні кісти можуть виростати з верхньощелепної пазухи в носову порожнину (через ґратчасту воронку) та стають поліпами. Комбіновані кісти утворені кількома видами тканин і більш схильні до нагноєння. Найчастіше вони пов’язані з попереднім хронічним запальним процесом зубів і зменшуються самі по собі після кваліфікованого стоматологічного лікування.
У 10 випадках з 100 000 кісти формуються через системне захворювання – гранулематоза з поліангіїтом (цікавий факт, що раніше ця хвороба називалася гранулематозом Вегенера, але позбулася своєї назви через сумнівне минуле автора).
Найчастіше пацієнтів турбує настирливий головний біль, який не проходить після прийому знеболюючих і не пов’язаний з неврологічними причинами. Характерні переповнюючі відчуття в підочній області, ранкове бажання «прокашлятися» через скупчення слизу по задній стінці глотки, постійні носові виділення. Слід насторожитися, якщо ці симптоми хронічні і виділення зі звичайних слизових набувають гнійний характер і починають погано пахнути.
Також зустрічається тривала одностороння закладеність носа, що не знімається застосуванням судинозвужувальних або антигістамінних крапель.
Наявність кіст у верхньощелепних синусах зрідка може призводити до ускладнень: створення негативного тиску в пазухах, демінералізації та ерозії лицьових кісток, здавлення структур орбіти. Останнє проявляється енофтальмом (надмірним поглибленням очного яблука) або двоїнням в очах. Тому всі кістозні утворення верхньощелепних пазух вимагають ретельного КТ дослідження і консультації фахівця – оториноларинголога.
Дуже часто встановлення причин постійної закладеності носа і порушення вільного дихання неможливе при рутинному ЛОР-огляді та вимагає проведення візуального дослідження.
Комп’ютерна томографія придаткових пазух носа якнайкаще підходить для виявлення утворень у порожнині синуса і визначення його кістозної природи. При цьому дослідженні проглядається як анатомія кісткового каркаса порожнин лицьового черепа, так і вміст синусів. Кістозне утворення гайморової пазухи може бути причиною хронічного риносинуситу і комп’ютерна томографія дозволить виявити точну причину мукоциліарної обструкції та виключити інші фактори (інфекційне ураження або новоутворення). Також це дослідження дозволяє виявити одонтогенну природу верхньощелепної кісти, тобто взаємозв’язок між захворюваннями зубощелепної системи (або наслідками невдалого лікування) і кістозним ураженням слизової оболонки синуса.
Проведення КТ показано перед хірургічними втручаннями з видалення кіст для вибору найбільш ефективної індивідуальної тактики його проведення.
