Плечова кістка є однією з найбільших трубчастих кісток людського скелета. Проте нерідко зустрічаються її переломи, які поділяють на два основних типи – перелом поблизу ліктьового суглоба і перелом поблизу плечового суглоба. Вони можуть бути як ізольованими, так і поєднуватися з переломом лопатки або ключиці – ці три кістки формують плечовий пояс і підтримують всі м’язи верхньої кінцівки, а також частково м’язи грудей і спини.
Самий неприємний перелом, який може статися з плечовою кісткою – це перелом поблизу плечового суглоба – лікарі називають такі переломи проксимальними. Найчастіше вони зустрічаються у людей похилого віку, особливо у тих, хто страждає на остеопороз. Близько 70% вікових пацієнтів – жінки.
Переломи проксимального відділу плечової кістки зазвичай виникають в результаті падіння на витягнуту руку. Багато літніх пацієнтів звертаються за допомогою після відносно нешкідливого падіння.
Симптоми включають різкий біль, набряк плеча, поява припухлості або деформації. Через деякий час з’являється гематома. Турбує також обмежений діапазон рухів руки, слабкість і відчуття поколювання.
Часто зустрічаються переломи плеча і вивихи плечового та акроміально-ключичного суглобів. Все це супроводжується травмою нервових сплетінь, розривом судин, що, звичайно, ускладнює клінічну ситуацію. Зазвичай в такому випадку потрібне оперативне втручання. Простих знімків найчастіше досить, щоб охарактеризувати стан проксимального відділу плечової кістки і, таким чином, визначити лікування. Але як йдуть справи зі складними видами переломів?
На звичайній рентгенограмі перелом плеча зазвичай проявляється у вигляді просвіту або розриву з різним ступенем повороту, защемлення і зміщення.
Візуалізація пацієнтів з підозрою на перелом проксимального відділу плечової кістки повинна включати передньо-задні знімки, знімок лопатки, а також пахвові проєкції. Останнє може бути важким для деяких пацієнтів. Таким чином, рентгенограма забезпечує вид збоку і відмінно підходить для оцінки можливості обертання головки плечової кістки та функції плечового суглоба.
Якщо на рентгенограмі видно багатоуламковий перелом або перелом зі зміщенням – це пряме показання для виконання КТ з тривимірною реконструкцією, що оптимально для оцінки зсуву і повороту фрагментів.
У разі травми, що захоплює лопатку, плечовий суглоб і акроміально-ключичний суглоб, доцільніше проводити КТ поясу верхньої кінцівки, тому, що це дає можливість 3D-реконструкції перелому. Такий підхід дуже корисний при підготовці до оперативного втручання – з’єднанні уламків і формуванні кістки або ж повної заміни суглоба. Також лікарю дуже важливо оцінити кількість зміщених фрагментів, щоб можна було належним чином класифікувати перелом.
Комп’ютерна томограма може бути корисна, якщо неможливо отримати адекватне зображення на простій рентгенограмі, якщо переломи незвичайні або якщо присутні зміщення уламків або роздроблення кісткової тканини внаслідок остеопорозу – що трапляється досить часто у вікових пацієнтів. Дуже часто КТ рекомендують проводити після отримання звичайного рентгенівського знімка, на якому не так добре видно всі фрагменти і фахівець може підозрювати наявність «прихованих» переломів в інших частинах плеча.
Не варто забувати, що за допомогою комп’ютерної томографії можна зробити висновки про пошкодження таких важливих структур, як судини і нерви. Адже чим більше підготовлений хірург до того, що його чекає під час операції, тим більш вигідну тактику лікування він зможе запропонувати.
